Перейти до меню Перейти до вмісту
Обкладинка путівника. Жінка з надмірною вагою дивиться на себе в дзеркало, тримаючись за живіт.

Що таке ожиріння?

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), ожиріння визначається як аномальне або надмірне накопичення жиру в організмі, що призводить до розвитку численних інших захворювань. Однак ожиріння означає не просто надлишкову вагу тіла; Польська асоціація лікування ожиріння визначає його як хронічне захворювання, яке не проходить рецидивами та схильне до численних наслідків, не лише пов'язаних зі здоров'ям, а й психологічних, соціальних та економічних. Ожиріння зазвичай діагностується на основі індексу маси тіла (ІМТ) ≥ 30 кг/м².

Визначення значення індексу маси тіла (ІМТ)

Індекс маси тіла (ІМТ) – це квадрат маси тіла (вираженої в кілограмах), поділений на зріст (виражений у метрах). Надмірна вага діагностується, коли ІМТ становить від 25 до 29,9 кг/м². Ожиріння діагностується, коли ІМТ дорівнює або перевищує 30 кг/м². Індекс маси тіла також оцінює ступінь ожиріння:

  • I клас – 30–34,9 кг/м2
  • II клас – 35–39,9 кг/м2
  • III ступінь ≥ 40 кг/м2
Інфографіка людських фігур від найхудішої до найтовстішої, зі шкалою ІМТ. Справа направо: менше 18.5 – недостатня вага, 18.5–24.9 – нормальна вага, 25–29.9 – надмірна вага, 30–34.9 – ожиріння I ступеня, 35–39.9 – ожиріння II ступеня, а понад 40 – ожиріння III ступеня.

Види ожиріння

Особливим фактором ризику розвитку ускладнень є накопичення жиру в області живота. Важливо пам'ятати, що надлишок жиру в області живота, або абдомінальне ожиріння, також може виникати у людей з нормальним ІМТ. Тому для визначення типу ожиріння використовується співвідношення талії та стегон (WHR). Воно визначається як співвідношення окружності талії до окружності стегон у сантиметрах. Воно доповнює ІМТ. На основі цього розрізняють такі категорії:

  • абдомінальне ожиріння, яблукоподібна форма – WHR > 0,85 для жінок, WHR > 0,9 для чоловіків
  • сідничне та стегнове ожиріння, грушоподібна (гіноїдна) форма – WHR ≤ 0,85 для жінок, WHR ≤ 0,9 для чоловіків.

Критерієм діагностики абдомінального ожиріння згідно з IDF (Міжнародною федерацією діабету) є окружність талії ≥ 80 см у жінок та ≥ 94 см у чоловіків.

Розвитку ожиріння сприяє

  • низька фізична активність
  • неправильні харчові звички
  • стрес
  • недостатній сон
  • емоційні розлади – низький настрій та самооцінка, відсутність самоприйняття
  • розлади харчової поведінки – компульсивне переїдання, синдром нічного переїдання, булімія, харчова «залежність»
  • генетичні фактори
  • ендокринні розлади
  • психічні захворювання

До чого призводить ожиріння?

Ожиріння потенційно призводить до розвитку понад 200 хронічних метаболічних, серцево-судинних та неметаболічних захворювань. Тип захворювання залежить від кількості жирової тканини, її розподілу та тривалості захворювання. Найпоширенішими ускладненнями ожиріння є:

  • переддіабет та діабет 2 типу
  • порушення ліпідного обміну – гіпертригліцеридемія, низька концентрація фракції ЛПВЩ
  • серцево-судинні захворювання, наприклад, гіпертонія, атеросклероз, інсульт, серцева недостатність, венозна тромбоемболія
  • хронічна хвороба нирок
  • жовчні камені
  • жирова хвороба печінки, пов'язана з порушеннями обміну речовин
  • гострий панкреатит
  • респіраторні ускладнення – наприклад, синдром апное сну
  • захворювання опорно-рухового апарату, наприклад, остеоартрит колінного та кульшового суглобів
  • гормональні розлади, включаючи синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), чоловічий гіпогонадизм
  • деякі види раку: молочної залози, ендометрія, матки, нирок, товстої кишки, стравоходу, підшлункової залози, печінки, жовчного міхура
  • депресія та розлади настрою.

Складність ожиріння вимагає комплексного, міждисциплінарного лікування.

Процес лікування ожиріння повинен включати:

  • лікувальне харчування (частіше зване дієтотерапією) та постійна зміна харчових звичок
  • впровадження безпечної, пов'язаної зі здоров'ям та можливої ​​фізичної активності, яку має підбирати фізіотерапевт
  • психологічна/психотерапевтична підтримка з використанням когнітивно-поведінкових методик
  • правильно підібрана фармакотерапія
  • хірургічні методи, які слід розглядати, коли консервативне лікування не приносить очікуваних результатів

Харчова терапія

Встановлюючи режим харчування, ви завжди повинні базувати свій раціон на дієтичних терапіях, які вважаються безпечними та мають доведену користь для здоров'я. Рекомендовані моделі харчування включають середземноморський, DASH, вегетаріанський та гнучкий вегетаріанський спосіб життя. Помилково рекомендувати надмірно обмежувальні, незбалансовані за харчуванням дієти.

Найважливіші рекомендації щодо харчування:

  • Харчуйтеся 4-5 разів на день, роблячи перерви між прийомами їжі 3-4 години.
  • Не пропускайте сніданок – не втамовуйте ранковий голод кавою чи чаєм. Плануйте снідати протягом 1-1,5 годин після пробудження, а вечеряти за 2-3 години до сну.
  • Плануйте збалансоване харчування, тобто складайте його відповідно до принципів здорового харчування.
Інфографіка з розділеною тарілкою та рекомендаціями щодо здорового харчування. Текст: Рекомендації щодо здорового харчування. ЇЖТЕ РІЗНОМАНІТНІ ПРОДУКТИ ЩОДНЯ. ЇЖТЕ БІЛЬШЕ: ⦁ Цільнозернові продукти (наприклад, вівсянка, цільнозерновий хліб, цільнозернові макарони, крупи). ⦁ Барвисті овочі та фрукти - більше овочів, ніж фруктів. Бобові (наприклад, квасоля, гречка, нут, сочевиця, боби). ⦁ Риба (особливо жирна морська риба). ⦁ Нежирні молочні продукти, особливо ферментовані. ⦁ Горіхи та насіння (наприклад, волоські горіхи), насіння та насіння (наприклад, волоські горіхи, гарбузове насіння, насіння соняшнику). ЗАМІНА: ⦁ Продукти з переробленого зерна [наприклад, білий хліб, солодкі сніданки] на цільнозернові. ⦁ Червоне м'ясо та перероблене м'ясо на рибу, птицю, яйця, бобові та горіхи; ⦁ Солодкі напої з водою. ⦁ Тваринні жири на рослинні жири (олії, наприклад, ріпакова олія, оливкова олія). ⦁ Цільножирні молочні продукти на знежирені (молоко, йогурт, кефір, пахта, сир). ⦁ Смаження, приготування на грилі та приготування їжі, включаючи приготування на пару, тушкування або запікання. ЇЖТЕ МЕНШЕ: ⦁ Солі. ⦁ Червоного м’яса та обробленого м’яса (включаючи ковбаси, ковбасу, бекон). ⦁ Цукру та підсолоджених напоїв. ⦁ Оброблених продуктів (таких як фастфуд, солоні снеки, печиво, батончики, вафлі) з високим вмістом солі, цукру та жирів.
  • Уникайте перекусів між прийомами їжі, навіть продуктів, які загалом вважаються корисними для здоров'я.
  • Обирайте цільнозернові продукти, які є джерелом клітковини, що допомагає вам відчувати ситість після їжі. Не плутайте цільнозерновий хліб з багатозерновим.
  • Обмежте споживання простих цукрів.
  • Обирайте хороші джерела білка, наприклад, курку, індичку, деякі частини свинини (наприклад, шинку), рибу, нежирні молочні продукти, яйця.
  • Намагайтеся включити рослинний білок у свій раціон, оскільки він має неоціненний вплив на метаболізм. Ви знайдете його переважно в бобових, таких як сочевиця, нут, квасоля, соя, тофу, горох та боби.
  • Переконайтеся, що ваші страви містять рослинні жири (крім пальмового та кокосового), і намагайтеся обмежити споживання тваринних жирів та жирів, оброблених за високих температур.
  • Плануйте їсти дві порції риби на тиждень, включаючи принаймні одну порцію жирної риби. Якщо ви не їсте жирну рибу, почніть приймати добавки з омега-3 жирними кислотами.
  • Пийте щонайменше 1,5-2 літри рідини щодня. Вода має бути вашим основним поживним речовиною, хоча ви також можете пити легкі чаї. Уникайте вживання підсолоджених напоїв та соків, навіть тих, які ви приготували самостійно.
  • Використовуйте методи приготування, які не збільшують калорійність ваших страв. Рекомендується варіння, тушкування (без обсмажування), запікання або приготування на грилі на електричному грилі. Уникайте смаження або пасерування.
  • Намагайтеся їсти усвідомлено, тобто не гортаючи сторінки в телефоні, не поспішаючи, сидячи, і ретельно пережовуйте їжу. Це сприяє кращому відчуттю ситості та допомагає уникнути переїдання.
  • Уникайте продуктів високої обробленості: фастфуду, страв швидкого приготування, сильно підсолоджених молочних продуктів, продуктів з високим вмістом білка, а також солодких і солоних хлібобулочних виробів (круасанів, тістечок, запіканок). Ці продукти мають високу енергетичну щільність і низьку поживну щільність.
  • Уникайте червоного обробленого м’яса: паштетів, ковбасок кабанос, ковбасок, хот-догів, м’ясної нарізки.
  • Обмежте, а зрештою, і зовсім виключіть соління. Сіль використовується настільки широко, що ми зазвичай споживаємо безпечну кількість (до 5 г на день) у таких продуктах, як хліб, соління, сир та ковбаса.
  • Обов’язково включайте інші спеції у свої страви, зменшуючи кількість солі.
  • Намагайтеся не мати вдома запасів солодощів або солоної їжі, якщо знаєте, що вам важко встояти перед такими продуктами.
  • Плануйте своє харчування за 3-4 дні наперед, легше планувати покупки з урахуванням запланованих страв.
    Це допоможе вам уникнути хаотичного харчування або перекусів, коли ви голодні.
  • Обмежте або, в ідеалі, виключіть алкоголь. Він збільшує не лише ризик самого ожиріння, але й ускладнень, що виникають у результаті нього.
  • Не використовуйте обмежувальні елімінаційні дієти. Популярні «чудодійні» дієти, на жаль, не призводять до ремісії ожиріння та сприяють погіршенню здоров’я, зокрема розвитку ожиріння.
  • Не ставтеся до лікування ожиріння як до чергової «дієти», яка зрештою закінчиться. Ваше завдання, за допомогою вашої терапевтичної команди, полягає у запровадженні та закріпленні нових здорових звичок і розробці дієти, якої ви зможете дотримуватися все життя. Пам’ятайте, що ожиріння є рецидивуючим – довгострокові зміни допомагають підтримувати хворобу в ремісії.
  • Слідкуйте за собою – щоденник самоспостереження є надзвичайно цінним інструментом, який охоплює не лише страви, які ви з'їли, але й обставини прийому їжі та емоції, пов'язані з нею. Такий самоспостерігання вчить вас розрізняти голод і апетит і дозволяє спостерігати, чи сприяють певні емоції та ситуації більшому споживанню їжі.

Фізична активність для людей з ожирінням

  • За даними ВООЗ, доросла людина віком від 18 до 64 років повинна займатися фізичною активністю помірної інтенсивності протягом 150-300 хвилин на тиждень або 75-150 хвилин високої інтенсивності.
  • фізична активність – це не лише тренування, а й повсякденна діяльність, пов’язана, наприклад, з професійною діяльністю та повсякденним функціонуванням (користування сходами замість ліфта, ходьба на роботу, ранній вихід на зупинку)
  • Фізична активність пов'язана з кращою якістю життя, покращує чутливість до інсуліну, призводить до додаткової втрати ваги, покращує фізичну форму, знижує ризик хронічних захворювань, наприклад, діабету 2 типу, гіпертонії та серцево-судинних захворювань.
  • оберіть заняття, яке приносить вам задоволення
  • можна купити годинник або браслет, який вимірює кроки – додаткова мотивація рухатися
  • Перед тренуванням зробіть щонайменше 5-хвилинну розминку, щоб підготувати своє тіло до більш інтенсивних навантажень. Почніть з ходьби. Потім поколіть тулуб, чергуючи кругові рухи плечима, ліктями, зап'ястями, стегнами, колінами та щиколотками, щоб розігріти всі великі суглоби вашого тіла.

Рекомендовані форми навчання:

  • Тренування на витривалість (аеробні) Ритмічна робота великих скелетних м'язів протягом тривалого періоду, як безперервне, так і інтервальне тренування. Безперервне тренування підтримує певний рівень інтенсивності протягом усього свого періоду, тоді як інтервальне тренування чергується між періодами нижчої та вищої інтенсивності, такими як ходьба, скандинавська ходьба, їзда на велосипеді, танці, плавання та аквааеробіка. Рекомендується уникати вправ, що навантажують суглоби, таких як стрибки, стрибки зі скакалкою та біг.
  • Тренування з опором – задіює певні групи скелетних м’язів, зовнішній опір у вигляді обтяження або власної ваги тіла, збільшує м’язову масу, силу, потужність та функціональні здібності. Варто виконувати його принаймні двічі на тиждень, щоб уникнути втрати м’язів під час схуднення.
  • Високоінтенсивне інтервальне тренування – короткі періоди високоінтенсивних анаеробних вправ, зазвичай менше 1 хвилини, що чергуються з короткими періодами менш інтенсивного відновлення, наприклад, стаціонарні (кругові) тренування
  • Після тренування не забудьте розтягнути найбільші групи м'язів
  • Для пацієнтів із болями в суглобах та проблемами опорно-рухового апарату аквааеробіка буде гарним заняттям, оскільки вправи виконуються у водному середовищі без навантаження.

Зразок тренування для початківців:

Аеробні вправи 3 рази на тиждень по 30 хвилин (наприклад, ходьба, їзда на велосипеді, плавання) + силові тренування 2 рази на тиждень (1 підхід з 20 повторень для найбільших груп м'язів).

  • Інтенсивність фізичних вправ збільшується поступово, враховуючи час відновлення, спочатку збільшується тривалість і частота, а потім інтенсивність, наприклад, після 2-3 тижнів регулярних тренувань для початківців, модифікуйте тренування: аеробні вправи 3 рази на тиждень по 45 хвилин або високоінтенсивні інтервальні тренування 2 рази на тиждень, силові тренування 2 рази на тиждень (2 підходи по 20 повторень)
  • Якщо у вас болить суглоб або м’яз, проконсультуйтеся з фізіотерапевтом, перш ніж розпочинати будь-які заняття, який підбере для вас відповідні вправи.

Підтримка психолога/психотерапевта в процесі лікування ожиріння:

Ожиріння – це хвороба як тіла, так і часто розуму. Фізично воно пов'язане з метаболічним та гормональним дисбалансом, а також хронічним запаленням. Однак воно часто співіснує з депресією, низькою самооцінкою та розладами харчової поведінки. Воно негативно впливає на багато сфер життя пацієнта. Воно порушує повсякденне функціонування, нормальну особисту та побутову діяльність, а також стосунки. Тому лікування ожиріння включає більше, ніж просто зміни в раціоні, збільшення фізичної активності, фармакотерапію чи баріатричну хірургію. Це, перш за все, процес зміни способу життя, який вимагає розуміння причин захворювання, наполегливості та часто роботи над емоціями, помилковими уявленнями та стосунками з власним тілом та іншими. Саме тому психологічна підтримка є таким важливим елементом ефективного лікування ожиріння.

Сучасна роль їжі

У сучасному світі, коли їжа легкодоступна та високо оброблена, потяг до їжі все частіше стає не просто засобом задоволення фізичного голоду, а інструментом регулювання психологічних потреб та емоцій. Їжа починає служити винагородою, стаючи простим та швидким способом впоратися зі стресом, втекти від проблем та складних ситуацій або способом отримати задоволення. Це, у свою чергу, призводить до того, що ми тягнемося до їжі не тоді, коли ми голодні, а коли переживаємо емоції. Робота з психологом допомагає нам зрозуміти та знайти відповіді не лише на питання, що я їм, але й, перш за все, чому я їм.

Як відрізнити фізичний голод від емоційного?

Таблиця типів голоду. РЯД: МОМЕНТ ВИНИКНЕННЯ ГОЛОДУ. СТОЛОПЦЯ ЕМОЦІЙНОГО ГОЛОДУ: Раптовий, внаслідок пережитих емоцій. СТОЛОПЦЯ ФІЗІОЛОГІЧНОГО ГОЛОДУ: Розвивається поступово, пов'язаний з виснаженням поживних речовин. РЯД: ХАРЧОВІ УЛЮБЛЕННЯ. СТОЛОПЦЯ ЕМОЦІЙНОГО ГОЛОДУ: Певний вид їжі з високим вмістом цукру, жиру або солі. СТОЛОПЦЯ ФІЗІОЛОГІЧНОГО ГОЛОДУ: Різноманітність продуктів. РЯД: МОЖЛИВІСТЬ ВІДТІЛЕНОГО ЗАДОВОЛЕННЯ. СТОЛОПЦЯ ЕМОЦІЙНОГО ГОЛОДУ: Малоймовірно (сильна потреба в задоволенні). СТОЛОПЦЯ ФІЗІОЛОГІЧНОГО ГОЛОДУ: Дуже ймовірно. РЯД СИТОСТІ. СТОЛОПЦЯ ЕМОЦІЙНОГО ГОЛОДУ: Нездатність реагувати на сигнал ситості та продовжувати їсти. СТОЛОПЦЯ ФІЗІОЛОГІЧНОГО ГОЛОДУ: Припинення споживання їжі при ситості. ЖАЛ ПІСЛЯ СПОЖИВАННЯ ЇЖІ. СТОЛОПЦЯ ЕМОЦІЙНОГО ГОЛОДУ: Високий. СТОЛОНКА ФІЗІОЛОГІЧНОГО ГОЛОДУ: Низький.

Яку комплексну підтримку надає психолог у лікуванні ожиріння?

Психолог не засуджує та не дає готових рецептів. Натомість він допомагає вам діагностувати причини та знайти власний шлях до змін, який буде стійким у довгостроковій перспективі. Тому робота з психологом дозволяє вам:

  • Діагностуйте причини харчової тягиЦе навчить вас розрізняти фізичний голод та емоційний голод, а також розпізнавати емоції та справлятися з ними іншими способами, окрім їжі.
  • Підвищує мотивацію та наполегливістьЦе допомагає вам ставити реалістичні цілі, розпізнавати перешкоди та справлятися з моментами сумнівів. Це полегшує наполегливість у змінах та не здаватися після «поганого дня».
  • Будує добрі стосунки з тілом та собоюСором, почуття провини та низька самооцінка – це поширені почуття для людей з ожирінням. За допомогою терапії ви можете навчитися ставитися до себе більш доброзичливо – не лише коли вага знижена, а й щодня.
  • Це допомагає вам розірвати порочне коло втрати ваги та розпочати одужання.Багато людей не усвідомлюють, що ожиріння – це хвороба, яка потребує лікування, а не схуднення. Тому вони роками живуть за схемою: дієта – схуднення – покірність – відчуття невдачі. Психотерапія стимулює усвідомлення та підтримує розвиток здорових і тривалих звичок, замість послідовних швидких і неефективних рішень.

Коли варто звертатися за психологічною допомогою?


Психологічну підтримку варто враховувати в кожному випадку лікування ожиріння,
особливо коли:

  • у вас було багато невдалих спроб схуднути
  • вам важко наполегливо дотримуватися змін
  • їжа використовується для боротьби з емоціями
  • ви страждаєте від поганого настрою або вам важко прийняти себе
  • ви хочете зрозуміти свої моделі поведінки та мислення

Не бійтеся психолога

Їхня роль не полягає в тому, щоб засуджувати вас. Психолог супроводжуватиме вас і підтримуватиме у процесі змін. Вам не потрібно готуватися до зустрічі. Найголовніше – будьте чесними. Психолог збирає інформацію про ваші труднощі під час співбесіди або розмови з вами. Під час зустрічі він також може використовувати спеціальні психологічні інструменти: анкети та тести. Вони дозволять ефективно діагностувати проблеми, з якими ви стикаєтеся, і порекомендувати найкращі методи лікування для вас.


ПІДСУМУЮЧИ

Складність ожиріння вимагає комплексного лікування за участю спеціалістів різних дисциплін: лікаря, ендокринолога, баріатра, дієтолога, фізіотерапевта та психолога. Такий підхід дозволяє проводити індивідуалізовану терапію, адаптовану до біологічних, психологічних та соціальних детермінант ожиріння. Метою цілісного лікування ожиріння є не лише втрата ваги, але й тривалі зміни способу життя, покращення метаболічного здоров'я та покращення психічного благополуччя. Спільна робота кількох спеціалістів підвищує ефективність лікування та зменшує ризик збільшення ваги в майбутньому.